Індекс рубрикатора НБУВ: Р456.148

Рубрики:

Хірургія запалень кісток, хрящів, суглобів

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З'ясовано причини виникнення та поширення гострого гематогенного остеомієліту у дітей, проаналізовано особливості клінічного перебігу різних форм захворювання. Встановлено основні відмінності імунної реактивності дитячого організму залежно від форми захворювання та зони проживання. Наведено комплексну методику лікування дітей з гострим гематогенним остеомієлітом на основі застосування ліпосомальних препаратів. Розглянуто хірургічні аспекти лікування даної патології. Наведено результати досліджень клінічного перебігу гострого гематогенного остеомієліту. Обгрунтовано необхідність подальшого удосконалення методів ранньої діагностики, проведення своєчасного та адекватного хірургічного лікування з кваліфікованою корекцією метаболічних та імунологічних гомеостатичних порушень і більш широким застосуванням ліпосомальних препаратів.

Установлены причины возникновения и распространения острого гематогенного остеомиелита у детей, проанализированы особенности клинического течения различных форм заболевания. Показаны основные отличия иммунной реактивности детского организма в зависимости от формы заболевания и зоны проживания. Разработана комплексная методика лечения детей с острым гематогенным остеомиелитом на основе использования липосомальных препартов. Рассмотрены хирургические аспекты лечения данной патологии. Приведены результаты исследований клинического течения острого гематогенного остеомиелита. Обоснована необходимость дальнейшего усовершенствования методов ранней диагностики, проведения своевременного и адекватного хирургического лечения с квалифицированной коррекцией метаболических и иммунологических гомеостатических нарушений и активным использованием липосомальных препаратов.

Висвітлено проблеми післяопераційної злукової непрохідності у дітей та успішне лікуванняя цієї патології за допомогою лапароскопічного методу.

Освещены проблемы послеоперационной совместной непроходимости у детей и успешное лечение этой патологии с помощью лапароскопического метода.

Висвітлено перший досвід виконання лапароскопічних операцій у дітей на Житомирщині, переваги лапароскопії, методика "відкритої лапароскопії", варіанти асистуючої лапароскопії та лапаротомії під лапароскопічним контролем. Проаналізовано результати лапароскопічних втручань у 205-ти дітей, 36 - невідкладних, 169 - планових.

  Скачати повний текст

Висвітлено проблеми ускладнень, які виникають у дітей, оперованих з приводу ургентних станів в абдомінальній хірургії. Застосування лапароскопічного обладнання дає можливість проводити ефективну корекцію післяопераційних ускладнень (абсцес, післяопераційний перитоніт, злукова хвороба, кровотечі), мінімізувати наслідки повторних операцій, пришвидшити одужання хворого. Використання ліпосомальних препаратів дозволяє мінімізувати наслідки післяопераційних ускладнень за ургентних абдомінальних станів у дітей.

Раскрыты проблемы осложнений, возникающие у детей, оперированных по причине ургентных состояний в абдоминальной хирургии. Применение лапароскопического оборудования дает возможность проводить эффективную коррекцию послеоперационных осложнений (абсцесс, послеоперационный перитонит, спаечная болезнь, кровотеченгия), минимизировать последствия повторных операций, ускорить выздоровление больного. Использование липосомальних препаратов позволяет минимизировать последствия послеоперационных осложнений при ургентных абдоминальных состояниях у детей.

Описано алгоритми обстеження, верифікації діагнозу, передопераційної підготовки у лікуванні вродженої недуги. Обгрунтовано метод оперативного лікування (ОЛ) і післяопераційної реабілітації. Проаналізовано методи обстеження, які використовуються в Україні та в світовій практиці в контексті інформативності та безпечності проведення дослідження. Увагу приділено загальновизнаним методам ОЛ, зокрема, розробки з визначеними медичними показаннями до різних методів. Наведено рекомендації для діагностики та лікування хвороби Гіршрунга до дитячих хірургів на циклах інтернатури, спеціалізації, передатестаційних та стажування зі спеціальності "Дитяча хірургія", науково-практичної допомоги хірургам загального профілю, педіатрам, гастроентерологам, лікарям невідкладної медичної допомоги, сімейним лікарям.

Описаны алгоритмы обследования, верификации диагноза, предоперационной подготовки в лечении врожденного недомогания. Обоснован метод оперативного лечения (ОЛ) и послеоперационной реабилитации. Проанализированы методы обследования, используемые в Украине и в мировой практике в контексте информативности и безопасности проведения исследования. Внимание уделено общепризнанным методам ОЛ, в частности, разработки с определенными медицинскими показаниями к разным методам. Даны рекомендации для диагностики и лечения болезни Гиршрунга к детским хирургам на циклах интернатуры, специализации, предаттестационных и стажировки по специальности "Детская хирургия", научно-практической помощи хирургам общего профиля, педиатрам, гастроэнтерологам, врачам неотложной медицинской помощи, семейным врачам.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.46-5

Рубрики:

Хірургічна патологія ділянки живота у дітей

Шифр НБУВ: РА391699 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Показано становлення та розвиток медицини, зокрема хірургії, від часів Київської Русі до сьогодення, включаючи довоєнні роки (до 1941 р.), і стан хірургії дитячого віку на окупованій території, розвиток хірургії дитячого віку в післявоєнні та радянські часи та роки незалежності України. Акцентовано увагу на участі лікарів-дитячих хірургів України в гуманітарних місіях у світі та перспективах розвитку хірургії дитячого віку України. Подано інформацію про видатних постатей України, які зробили значний внесок у розвиток хірургії дитячого віку всіх напрямків та всіх часів, зокрема княжну Зою-Євпраксію Мстиславівну, М. І. Пирогова, В. Ф. Войно-Ясенецького, І. В. Буяльського, М. В. Скліфосовського, М. М. Волковича, Г. А. Баїрова та ін. Висвітлено становлення, розвиток та досягнення провідних інститутів МОЗ України й академічних установ НАМН України з надання спеціалізованої допомоги дітям з хірургічною патологією різних напрямків діяльності, зокрема, травматологічної й ортопедичної, урологічної, онкологічної, отоларингологічної, торакальної, кардіохірургічної. Викладено історію відкриття, становлення та розвитку наукових інститутів і медичних ВНЗ в АР Крим та областях України. Розглянуто досягнення хірургів дитячого віку України Ч талановитих керівників галузі та підрозділів, науковців, які зробили значний внесок у розвиток і популяризацію наукових досягнень у медицині, зокрема М. М. Амосова (1913 - 2002), О. М. Авілової, М. Л. Дмитрієва, М. Б. Сітковського, М. Л. Куща та ін.

Мета дослідження - вивчити методи діагностики та лікування інвагінації кишечнику в дітей за останні 10 років. В період з 1999 по 2009 рр. у хірургічному відділенні Житомирської обласної дитячої лікарні перебувало на лікуванні 170 дітей з діагнозом "інвагінація кишечнику" віком від 3-х міс до 8 років. Основну групу складали діти віком до 12 міс - 121 (71,2 %), після року - 49 (28,8 %). Серед хворих було: хлопчиків - 101 (59,4 %), дівчаток - 69 (40,6 %). Час від появи перших симптомів захворювання до госпіталізації у відділення коливався від 2 год до 4 діб. До 12 год після початку захворювання госпіталізовано 49 (28,8 %) хворих, з 12 до 24 год - 68 (40,0 %). Разом - 117 (68,8 %) дітей госпіталізовані в хірургічний стаціонар до доби. 43 (25,3 %) хворих звернулись по медичну допомогу в період 24 - 48 год після появи перших симптомів. 10 (5,9 %) пацієнтів госпіталізовано з тривалістю захворювання більше 48 год. Ультразвукове дослідження застосовувалось у 170 (100 %) хворих, в комбінації з доплерографією - в 68 (40 %) пацієнтів. За неможливості верифікувати діагноз додатково застосовувались: рентгенографія - в 31 (18,2 %) випадку, лапароскопія - в 16 (9,4 %) випадках. Зі 170 хворих у 112 (65,9 %) проведено розправлення інвагінату за допомогою ретроградної пневмоколонопресії, в 58 (34,1 %) випадках проведено оперативні втручання. Висновки: застосування лапароскопії дозволило діагностувати та лікувати інвагінацію, виявляти можливу причину занурення в 20 (11,8 %) хворих, а у складних випадках в післяопераційному періоді надало можливість проводити візуальний контроль стану кишечнику (релапароскопія).

Дитяча хірургія на Житомирщині набула офіційного статусу в лютому 1961 р., коли на базі обласної лікарні було відкрито відділення дитячої хірургії на 25 ліжок. Першими лікарями, які взяли на себе відповідальність за організацію цієї роботи, були К. О. Могилевська - завідувач відділення, П. І. Покотило - хірург, В. Ф. Патлай - ортопед, О. П. Петровська - лікар-педіатр. 28 грудня 1984 р. відбулося урочисте відкриття Житомирської обласної дитячої лікарні. У 2001 р. на базі лікарні проведено другу Всеукраїнську науково-практичну конференцію з питань дитячої урології, на якій представники всіх академічних ВНЗ України ділились досвідом впровадження нових технологій. Участь у конференції взяли представники 8 кафедр дитячої хірургії України (професори В. П. Слепцов (м. Сімферополь), В. З. Москаленко (м. Донецьк), Ю. П. Кукуруза (м. Вінниця), Б. М. Боднар (м. Чернівці), головний дитячий уролог МОЗ України Д. А. Сеймівський). Кількість ендоскопічних втручань із використанням лапароскопічного обладнання та плідна співпраця лікарів-хірургів із представниками академічної науки дозволили 1 січня 2004 р. відкрити Житомирську філію кафедри дитячої хірургії НМАПО імені П. Л. Шупика, цикл "Абдомінальна лапароскопічна хірургія дитячого віку". Завідувачем призначено к. мед. н. П. С. Русака. Відкриття філії кафедри надало змогу закріпити першість в Україні з упровадження лапароскопічних технологій, готувати наукові кадри з даної проблеми. Дитячій хірургії Житомирщини 50 років - це півстоліття творчої праці та високого професіоналізму.

У майбутньому будуть нові перемоги та досягнення, входження у колектив молодих лікарів, які з гордістю нестимуть звання дитячого хірурга.

Причина виникнення інвагінації - це розлад правильного ритму перистальтики, що полягає в порушенні координації скорочення повздовжніх та циркулярних м'язів із перевагою скорочувальної здатності останніх. У дітей віком старше 1 року інвагінація в більшості випадків пов'язана з органічною причиною. За даними різних джерел, частота виявлення дивертикула Меккеля як причини виникнення інвагінації кишечнику варіює та сягає від одиничних випадків до 3 - 5 % із органічних знахідок. Описано клінічний випадок інвагінації кишечнику, спричиненої дивертикулом Меккеля, у дитини віком 11 міс.

Мета роботи - висвітлити проблему лікування абдомінальної форми крипторхізму малоінвазивними та оптимальними методами оперативного втручання за допомогою лапароскопічного обладнання. Узагальнено досвід лікування 63 хворих із абдомінальною формою крипторхізму, які лікувались у хірургічних відділеннях Житомирської обласної дитячої лікарні в період з 2000 до 2012 рр. Для визначення діагнозу крипторхізму (черевна форма) використовували сучасні методи діагностики та лікування: ультразвукову діагностику (УЗД), комп'ютерну томографію (КТ), магнітно-резонансну томографію, діагностичну лапароскопію. Діагностується крипторхізм зазвичай під час огляду завдяки пальпації. При паховому крипторхізмі яєчко знаходиться в паховому каналі, якщо не вдається його пропальпувати в паху, то необхідно відхилити припущення щодо абдомінальної форми захворювання. Допоміжні методи під час діагностики черевної форми крипторхізму: УЗД, КТ, томографія з використанням ядерно-магнітного резонансу, ангіографія тощо. Найоптимальніший та найточніший метод під час діагностики черевної форми крипторхізму - діагностична лапароскопія. Висновки: лапароскопічний метод під час діагностики найінформативніший, менш травматичний, найефективніший у порівнянні з традиційною лапаротомією та є методом вибору за абдомінальної форми крипторхізму.

Мета роботи - дослідження типовості клініки інвагінації кишечнику (ІК) в дітей та ефективності її діагностики загальноприйнятими методиками за 10 років. Дослідження проводилось на основі ретроспективного аналізу лікування 170 пацієнтів із інвагінацією віком від 3 міс до 8 років у хірургічному відділенні Житомирської обласної дитячої лікарні в період із 1999 до 2009 рр. Основну групу складали діти віком до 12 міс - 121 (71,18 %), після року - 49 (28,82 %). Серед хворих було: хлопчиків - 101 (59,41 %), дівчаток - 69 (40,59 %). Час від появи перших симптомів захворювання до госпіталізації у відділення коливався від 2 год до 4 діб. До 12 год після початку захворювання госпіталізовано 49 (28,82 %) хворих, із 12 до 24 год - 68 (40,0 %). Разом - 117 (68,82 %) дітей госпіталізовано в хірургічний стаціонар до доби. 43 (25,29 %) хворих звернулись по медичну допомогу в період 24 - 48 год після появи перших симптомів. 10 (5,89 %) пацієнтів госпіталізовано з тривалістю захворювання понад 48 год. У 100 % випадків пацієнтам із підозрою на ІК проводилось ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, однак відсутність чітких ехографічних симптомів помічено в 37 (21,76 %) випадках. Висновки: атиповість клініки ІК в 35 % випадків зумовлює необхідність розробки та впровадження в роботу нових досконаліших та достовірніших методів її діагностики. На сьогодні до них належать доплерографія та лапароскопія. Застосування ультразвукової доплерографії під час оцінки кровообігу в судинах петель кишок разом із ультразвуковим дослідженням дозволяє не лише диференціювати ІК від інших патологій, а й визначити ступінь гемодинамічних пор

ушень у стінках ураженої кишки. Застосування лапароскопії надає змогу діагностувати та лікувати інвагінацію, виявляти можливу причину вклинення, а у складних випадках у післяопераційному періоді проводити візуальний контроль стану кишечнику.

Вивчено ефективність застосування ліпосомальних препаратів в лікуванні складної абдомінальної патології - післяопераційного перитоніту у дітей. Проведено порівняння клініко-інструментальних критеріїв ефективності двох методів хірургічного лікування цього ускладнення - лапаротомії (відкритий метод) та лапароскопії з застосуванням ліпосомальних препаратів. Наведено переваги лапароскопічного методу у порівнянні з відкритим.

Мета роботи - покращання результатів комплексного лікування дітей з гострим гематогенним остеомієлітом (ГГО) шляхом удосконалення діагностики, застосування імунокорекції та ліпосомальних препаратів із фіксованими антибіотиками. Представлено результати дослідження 884 дітей, хворих на ГГО, які лікувались у хірургічному відділенні Житомирської обласної дитячої лікарні в 1978 - 2009 рр., 60,5 % хворих - хлопчики, переважна кількість пацієнтів - 488 (55,1 %) - жителі села. Діти шкільного віку (від 7 до 15 років) - 353 (39,9 %), діти першого року - 228 (25,8 %). Локальна форма - 542 (61,3 %) хворих, септикопіємічна - 290 (32,8 %) дітей, токсико-септична і токсична - 52 хворих. Відносно рано, у перші 3 дні захворювання, госпіталізовано лише 37,8 % хворих, причому загальні найтяжчі форми (септикопіємічну, токсико-септичну і токсичну) виявлено в 44,0 %. Протягом 4 - 8 днів захворювання надійшло 43,1 % пацієнтів, із них загальні форми були у 27,0 %. Серед госпіталізованих після 8 діб від початку скарг переважали хворі із септикопіємічною формою (54,4 %). Визначення єдиного та абсолютного вмісту лейкоцитів, лейкоцитарної формули, лімфоцитів проводилось у сухих мазках, пофарбованих за Паненгеймом - Крюковим, T-лімфоцитів, T-теофілінрезистентних, T-теофілінчутливих клітин, вмісту T-активних, спонтанних та модульованих, регуляторного індексу - за методикою Джондала Менденса (1982) в модифікації Р. В. Петрова та співавт. (1989). Фагоцитарний показник та фагоцитарний індекс досліджували за А. Штельцнером (1987), сироваткові імуноглобуліни класу A, M, G визначали за Мапсіпі в модифікації А. А. Титоляна та співавт. (1990). Висновки: запропонований алгоритм діагностики та лікування ГГО в дітей дозволив зменшити летальність з 1,2 (1978 - 1988 рр.) до 0,2 % (1989 - 2009 рр.), перехід захворювання у хронічну стадію знизився з 11,58 до 4,12 %, ортопедичні ускладнення - з 7,09 до 3,24 %.

Мета роботи - поліпшити результати хірургічного лікування хворих з абсцесами черевної порожнини (АЧП) шляхом використання абдомінальної лапароскопії. Проаналізовано результати лікування 30 дітей віком від 4 до 17 років з АЧП у період з 2001 до 2008 рр. Всіх пацієнтів прооперовано з приводу гострого апендициту, перитоніту в терміни від 1 до 3 тиж перед повторним лікуванням. У 10 пацієнтів під час лапаротомії проведено санацію черевної порожнини (СЧП) із застосуванням фізіологічного розчину з антибіотиками, у 20 - із застосуванням ліпосомальних препаратів. Вибір методу лікування здійснювали з урахуванням клінічної картини перебігу захворювання та стану пацієнта. 10 пацієнтів прооперовано у строки до десяти днів після виконання апендектомії. Середній термін лікування становив 10,3 доби, кількість СЧП - 2,5 на одного пацієнта. 18 хворих прооперовано через 2 тиж після виконання апендектомії. Середній термін лікування становив 8,9 доби, кількість СЧП - 2,1 на одного пацієнта. Двох дітей прооперовано через 3 тиж після проведення апендектомії. Середній термін лікування - 7,1 доби, кількість СЧП - 1 на одного пацієнта.

Мета дослідження - визначити показання для проведення програмованих лапароскопічних санацій черевної порожнини (ЧП) у випадку перитонітів апендикулярного походження. На базі хірургічного відділення № 1 Житомирської обласної дитячої клінічної лікарні в період 2001 - 2012 рр. прооперовано 672 дитини з ускладненою формою апендициту (перфорація апендикса, перитоніт, абсцеси та інфільтрати ЧП). Оперативне втручання виконано з використанням таких доступів: косий (за Волковичем - Дияконовим) - 213 дітей, поперечний (за Шпренгелем) - 106, правий трансректальний - 242, серединний - 111. У структурі ускладнень апендициту під час першого оперативного втручання діагностовано: периапендикулярний абсцес - 113 (16,8 %) випадків, міжпетльові та тазові абсцеси - 97 (14,4 %) хворих, апендикулярний інфільтрат з частковою кишковою непрохідністю - 37 (5,5 %) пацієнтів. Класифікація поширеності перитоніту за B. C. Савельєвим та співавт. (2000): місцевий - 221 дитина, поширений - 451. Результати імунологічного обстеження в до- та ранньому післяопераційному періодах у дітей, яким проведено програмовану лапароскопічну санацію, продемонстрували виражену тенденцію, яка свідчить, що більш високу напругу у формуванні імунної відповіді мали хворі до проведення лапароскопічної санації. Таким чином, враховуючи динаміку клінічних та імунологічних показників, можна зробити висновок, що проведення програмованої лапароскопічної санації ЧП під час об'єктивної оцінки показань позитивно впливає на клінічний перебіг захворювання та формування адекватної імунологічної відповіді, що призводить до одужання. Висновки: показання до санаційної лапароскопії після відкритої апендектомії: ознаки запалення в черевній порожнині - подальший розвиток перитоніту за даними комплексного обстеженння, що у 93,9 % хворих потребує проведення санації.

Описано клінічний випадок гігантського трихобезоару, виявленого у дівчинки віком 15 років, клінічні вияви, методи діагностики та хірургічного лікування цієї патології.

Проаналізовано поетапний розвиток хірургічної служби Житомирської області. Висвітлено автобіографію відомих лікарів-хірургів, які внесли вагомий вклад у розвиток охорони здоров'я краю. Надано відомості про особисту участь хірургів області в організації хірургічного оздоровлення населення.